Соціально-економічна оцінка територіальної організації житлово-комунального господарства
Строкань Т. Соціально-економічна оцінка територіальної організації житлово-комунального господарства // Економіст. 2002 . №3. C. 70-73
Соціально-економічний розвиток будь-якої країни визначається багатьма факторами, у т.ч. територіальним розвитком її регіонів. Важливе місце при цьому відводиться житлово-комунальній сфері, розвиток якої, як і всієї соціальної сфери, підпорядковується головній меті " найбільш повному задоволенню постійно зростаючих потреб членів суспільства. Чим вищими є темпи соціального розвитку, тим динамічніше змінюються людські потреби, структура життєвих благ, покликаних їх задовольняти та забезпечувати.
А це, в свою чергу, залежить від раціонального розміщення як соціальної сфери в цілому, так і такого її сегменту, як житлово-комунальне господарство, тобто від наукового обґрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо її просторової (територіальної) організації.
Формування житлово-комунального господарства з точки зору раціональної територіальної організації її об'єктів передбачає врахування відповідності розміщення об'єктів житлово-комунального господарства потребам населення; економію затрат праці та подолання просторового розриву між елементами виробництва житлово-комунальних послуг; забезпеченість планомірності, керованості процесів розміщення об'єктів та їх орієнтацію на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності.
Науково обґрунтованим розміщення житлово-комунального господарства може бути при дотриманні принципів:
раціонального розміщення об'єктів даного сегменту соціальної сфери, тобто такого, що передбачає врахування насамперед демографічних, соціальних та економічних передумов;
збалансованості й пропорційності, а саме: структура житлово-комунального комплексу має бути оптимальною, тобто такою, що забезпечує споживчі потреби населення у відповідних послугах;
екологічної рівноваги, тобто формування екологобезпечного типу господарювання, недопущення екологічної напруженості на території, адже житлово-комунальне господарство пов'язане зі значними відходами, що можуть забруднювати довкілля;
вирівнювання рівнів житлово-комунального обслуговування населення, що означає зближення регіонів, окремих територій як за інтегральними показниками житлово-комунального обслуговування населення, так і за окремими його елементами. Оптимальний розвиток та раціональне розміщення всіх ланок житлово-комунального господарства забезпечують матеріальні умови життя населення, сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домашнього господарства.
Поліпшення житлово-комунального обслуговування забезпечує необхідну основу для відтворювального процесу, позитивно впливає на шлюбність, народжуваність, зміцнення здоров'я населення, а, отже, на демографічну ситуацію.
Аналіз сучасного стану розвитку житлово-комунального господарства свідчить, що існує суттєва відмінність у розміщенні об'єктів житлово-комунального господарства як у розрізі міста і села, так і в регіональному аспекті, а також у забезпеченні населення відповідними послугами.
Ці відмінності перш за все характерні для міської та сільської місцевості. Міський житловий фонд на 64% перевищує сільський. У містах державний суспільний житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів переважають і становлять дві третини, житловий фонд в особистій власності " третину загального обсягу. У сільській місцевості " майже протилежна картина: житловий фонд, що перебуває в особистій власності громадян, становить близько 90%, а державний " лише 10%. Проте середня забезпеченість населення житловою площею у розрахунку на одного жителя у сільській місцевості значно вища, ніж у міській. У 2000 році ці показники відповідно становили 23,5 і 19,3 кв.м.
В регіональному аспекті кращою є забезпеченість населення житлом у міських поселеннях Київської, Луганської, Дніпропетровської, Черкаської, Харківської, Донецької і Полтавської областей, де цей показник коливається в межах 20,0-22,8 кв.м. В Автономній Республіці Крим, Житомирській, Миколаївській, Херсонській і Кіровоградській областях на одного міського жителя припадає від 19,6 до 19,9 кв.м, від 18 до 18,7 кв.м житла на одного міського жителя мають Тернопільська, Сумська, Запорізька, Чернігівська області. В цю ж групу входять і міста-регіони Київ і Севастополь. Найбільшу групу, де цей показник коливається в межах 17,1-17,9 кв.м, становлять Львівська, Закарпатська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька, Івано-Франківська, Одеська та Вінницька області. І лише у Волинській області рівень забезпечення міського жителя житлом становить 16,3 кв.м, тобто на 3 кв.м менше державного показника
Більше половини регіонів як у місті, так і на селі мають менший від середньоукраїнського показник забезпеченості житлом.
Диференціація показників рівня забезпеченості міського жителя житлом у регіональному аспекті, як свідчать дані рис. 1, становить 6,5 кв.м. У сільській місцевості цей показник значно більший. Ранжування регіонів показало, що найкраще забезпечені житлом (маємо на увазі лише загальну площу на одного жителя) сільські жителі Київської, Вінницької, Черкаської, Чернігівської, Хмельницької і Житомирської областей. Тут на одного сільського жителя припадає від 26,3 до 30,5 кв.м. Від 23,8 до 24,9 кв.м загальної площі мають селяни Запорізької, Сумської, Дніпропетровської, Полтавської і Кіровоградської областей. В межах 20,0-22,8 кв.м мають рівень забезпечення Чернівецька, Луганська, Харківська, Волинська, Тернопільська, Одеська області. Найбільшу групу становлять Херсонська, Львівська, Закарпатська, Донецька, Рівненська, Миколаївська, Івано-Франківська області, де середня забезпеченість сільського населення коливається в межах 20,8-21,6 кв.м. Найнижчі показники мають місце в Севастополі та Автономній Республіці Крим (відповідно 13,9 і 15,5 кв.м.).
size=2>Області
Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік. " К.: Техніка, 2001. " С. 431.
Як свідчать результати наших досліджень, темпи зростання показника забезпеченості населення житлом за 90-ті роки минулого століття були більш високими у містах (табл. 1).
Таблиця 1. Темпи зростання забезпеченості населення житлом
size=2>Територія |
кв.м загальної площі |
2000 до 1990,% |
size=2>разом |
size=2>місто |
size=2>село |
місто |
size=2>село |
Україна |
20,7 |
19,3 |
23,5 |
117 |
114,0 |
Автономна Республіка Крим |
18,0 |
19,6 |
15,5 |
128,9 |
110,7 |
Вінницька |
24,1 |
17,9 |
29,8 |
114,7 |
117,3 |
Волинська |
19,2 |
16,3 |
22,3 |
111,6 |
113,2 |
Дніпропетровська |
21,2 |
20,6 |
24,2 |
121,2 |
112,0 |
Донецька |
20,2 |
20,1 |
21,3 |
112,9 |
108,7 |
Житомирська |
22,5 |
19,6 |
26,3 |
123,3 |
118,5 |
Закарпатська |
19,8 |
17,5 |
21,2 |
112,2 |
119,1 |
Запорізька |
19,9 |
18,7 |
23,8 |
113,3 |
111,7 |
Івано-Франківська |
20,0 |
17,8 |
21,6 |
112,7 |
115,5 |
Київська |
25,9 |
22,8 |
30,5 |
130,3 |
128,1 |
Кіровоградська |
21,9 |
19,9 |
24,9 |
118,4 |
110,7 |
Луганська |
21,1 |
20,9 |
22,1 |
114,8 |
113,9 |
Львівська |
18,6 |
17,1 |
21,1 |
115,5 |
117,9 |
Миколаївська |
20,2 |
19,6 |
21,4 |
121,7 |
105,4 |
Одеська |
19,5 |
17,8 |
22,8 |
117,1 |
107,5 |
Полтавська |
21,9 |
20,0 |
24,7 |
121,2 |
113,8 |
Рівненська |
19,5 |
17,5 |
21,3 |
115,5 |
111,6 |
Сумська |
20,5 |
18,6 |
24,0 |
115,5 |
110,4 |
Тернопільська |
20,5 |
18,0 |
22,5 |
118,4 |
115,4 |
Харківська |
20,5 |
20,1 |
22,1 |
122,6 |
115,7 |
Херсонська |
20,2 |
19,8 |
20,8 |
117,2 |
112,4 |
Хмельницька |
22,0 |
17,7 |
26,8 |
118,0 |
116,5 |
Черкаська |
23,5 |
20,1 |
27,6 |
117,5 |
116,4 |
Чернівецька |
20,2 |
17,7 |
22,0 |
111,3 |
117,6 |
Чернігівська |
22,2 |
18,7 |
27,2 |
117,6 |
122,0 |
м.Київ |
18,7 |
18,7 |
_ |
112,0 |
_ |
м. Севастополь |
17,9 |
18,1 |
13,9 |
- |
size=2>- |
size=2>Таблицю складено на основі даних: Статистичний щорічник України за 2000 рік. - К.: Техніка, 2001. - С. 430-431.
Останнім часом для характеристики життєвого рівня населення все більше використовують такий показник, як домогосподарство.
У більшості регіонів України у 2000 році більше половини домогосподарств було забезпечено житловою площею понад 13,65 кв.м на одну особу (табл. 2).
Таблиця 2. Територіальні відмінності домогосподарств за розміром житлової площі на одну особу, %
 tppabs="http://www.e-atlas.com.ua/icons/ecblank.gif"> |
Розподіл домогосподарств за розміром житлової площі на одну особу (2000 рік) |
tppabs="http://www.e-atlas.com.ua/icons/ecblank.gif"> |
до 7,5 кв.м |
7,5-13,65 кв.м |
понад 13,65 кв.м |
Україна, в т.ч. по областях |
12,8 |
34,2 |
53,0 |
Автономна Республіка Крим |
15,0 |
37,1 |
47,9 |
Вінницька |
14,0 |
27,0 |
59,0 |
Волинська |
7,4 |
36,7 |
55,9 |
Дніпропетровська |
13,0 |
33,7 |
53,3 |
Донецька |
11,9 |
32,2 |
55,9 |
Житомирська |
11,8 |
36,7 |
51,5 |
Закарпатська |
12,6 |
32,5 |
54,9 |
Запорізька |
15,1 |
38,4 |
46,5 |
Івано-Франківська |
11,2 |
35,5 |
53,3 |
Київська |
10,5 |
35,7 |
53,8 |
Кіровоградська |
7,9 |
30,7 |
61,4 |
Луганська |
11,8 |
37,8 |
50,4 |
Львівська |
18,2 |
36,2 |
45,6 |
Миколаївська |
9,2 |
35,6 |
55,2 |
Одеська |
11,3 |
35,2 |
53,5 |
Полтавська |
12,1 |
31,8 |
56,1 |
Рівненська |
14,6 |
30,5 |
54,9 |
Сумська |
13,7 |
30,0 |
56,3 |
Тернопільська |
14,2 |
36,9 |
48,9 |
Харківська |
13,0 |
34,2 |
52,8 |
Херсонська |
15,5 |
32,0 |
52,5 |
| | |
